Зачем дарить подарки учителям

Если у кого-то спросить, что означают эти подарки, никто не сможет дать ответ. Но продолжает скидываться, ведь так делают все

Мой первый учительский опыт был в 16. Благодаря хорошему английскому я начала работать в частной группе детского сада. Я просто разговаривала с детьми на английском.

Первый и единственный подарок за почти 20 лет преподавательской работы я получила тогда же, в 16. Беспокойная мама одного активного ребенка втихаря сунула мне бутылку. Это был ликер киви химически зеленого цвета, популярный в 90-е. Я помню эту бутылку до сих пор. Она отказалась принять ее обратно, я отказалась взять ее, поэтому она еще какое-то время болталась в детсадовском шкафчике пока кто-то не нашел ей применение.

Я не совсем понимала, что она хотела сказать этим подарком. Расплатиться за дополнительные усилия в отношении ее гиперактивного ребенка? Добиться большего внимания или особенного отношения? Что она хотела взамен?

Будучи ребенком сама, я чувствовала, что эта бутылка создавала дополнительные ожидания и обязательства. Не совсем ясные и прозрачные для всех сторон сделки. Continue Reading →

Я — самостоятельная мама: истории трех успешных и счастливых женщин

«Мать-одиночка», «неполная семья» — именно так очень часто называют женщину, которая воспитывает ребенка без мужа. Героиня статьи Анастасия Леухина предлагает заменить эти дискриминационные термины на более приемлемый — «самостоятельная мама». Мы попросили трех современных самостоятельных мам рассказать, как им удается выруливать и при этом быть счастливыми.

Анастасия Леухина

соучредитель платформы «Образовательный эксперимент»,
преподаватель Киевской школы экономики, мама 13-летнего Клима

 

Как-то в государственном учреждении я столкнулась с формулировкой «ребенок из неполной семьи». Меня очень задело это «неполная семья». Я начала думать, а что меня так сильно раздражает в этой фразе, и поняла, что это не про меня и моего сына. Семья может быть в разных комплектах, но ее полноту определяет не комплектность: вокруг очень много семей с мамой и папой, но по сути они не добавляют семье полноты. Важны не количество и возраст людей, а то, что эти люди в семью привносят. У меня есть ощущение, что я создаю качество полной семьи для своего сына и для себя, несмотря на то, что воспитываю его без отца.

Другая формулировка — «мать-одиночка». Это советский штамп, который очень обесценивает женщину.

Обе эти формулировки ассоциируются с бедностью, незащищенностью, с тем, что с этой женщиной не все хорошо, потому что она не смогла сохранить семью и удержать мужчину. В таких представлениях очень много стигмы. Тогда как самостоятельная мама на самом деле выруливает и справляется.

Continue Reading →

Возможно ли мотивировать подростков? Опыт Анастасии Леухиной

Эту неделю я провожу с кучкой 10 — 15-летних подростков на хуторе. Кемп имеет приставку «релакс» и название «Практикум свободы».

Я закупаю лучшие продукты в Киеве, с любовью выбираю овощи на черниговском рынке и заказываю бездрожжевой хлеб в любимой частной пекарне, потом вожу и забираю детей с поезда. Я фасилитирую в течение дня, разбираюсь с кучкой бытовых неурядиц и напряжений — у детей и у их родителей.

Иногда я задумываюсь, насколько рационально использовать свое время на все это, вместо того чтобы отдохнуть, просто побыть со своим сыном или выполнить очередной кусок работы?

Continue Reading →

Тиждень з 13 підлітками: уроки і висновки

Останній тиждень я провела з купкою підлітків від 10 до 15 років на далекому хуторі. Настільки далекому, що туди ні інтернет, ні мобільний зв’язок не долітають.

Ми звикли вважати, що дітям для щастя потрібні розваги і спецефекти, патерналістський догляд і турбота, що дорослі завжди знають краще, а діти — лише об’єкт заподіяння цього добра. Насправді діти втомилися. Вони втомилися від того, що ринок освіти і розваг пропонує їм дві крайності: або жорстке утрамбовування голови знаннями, або бажання догодити короткостроковими видовищними спецефектами. Вони втомилися від того, що у них немає права голосу і що вони не можуть впливати на своє життя, меню і оточення — за них все роблять дорослі. З найкращими намірами. Вони хочуть поваги і прийняття, а отримують гіперопіку. Вони хочуть вчитися конструктивно конфліктувати, а натомість відточують навички маніпуляції.

Continue Reading →

Что нужно подросткам?

Эту неделю я провела с тринадцатью подростками от 10 до 15 на хуторе.

Я изучала их запросы и потребности, экспериментировала с подходами и форматами, чтоб понять – как с ними жить и работать? Что можно сделать, чтоб заинтересовать и мотивировать? Как выстроить отношения без потери своего ранга и веса? И как поддержать их во взаимодействии друг с другом?

Мы привыкли считать, что детям для счастья нужны развлечения и зрелища, уход и забота, что мы, как взрослые, знаем как лучше, а дети – лишь объект причинения этой опеки.

На самом деле дети устали. Они устали от того, что рынок образования и развлечений предлагает им 2 крайности – либо жесткая утрамбовка головы знаниями, либо желание угодить краткосрочными спецэффектами.

Continue Reading →

«Рот закрой, тварь»

Почему доктора не пускают родителей в реанимацию

История из киевской детской больницы о том, как годовалую Эмму забрали у мамы в реанимацию, чтобы поставить ей катетер, оставив маму за закрытыми дверями, слушать, как на ребенка орет доктор-мужчина «Рот закрой, тварь», всколыхнула соцсети.

Наше февральское исследование подтверждает, что случай Эммы и ее мамы не единичен. Каждого пятого не пустили в реанимацию. 40% родителей самым больным и унизительным во время пребывания своих детей в реанимации считают не взятки, не отсутствие препаратов и не бытовые условия. Даже тяжелое состояние родственника как источник переживаний на третьем месте. Самое унизительное для семей – ограничение в доступе и отношение персонала.

Уже полгода мы работаем с командами нескольких реанимаций детской больницы, чтобы понять, как сделать взаимодействие между персоналом и пациентами более человечным и менее стрессовым для обеих сторон.

Однажды мы сидим на казенных больничных лавках узким кругом с командой больницы и говорим о своих переживаниях и ценностях.  Continue Reading →

Найстрашніший результат другого туру

Найстрашніший результат  не Зеленський, і не Порошенко, і навіть не Тимошенко чи Коломойський в прем’єрському кріслі

Найстрашніший результат – це насильницький протест проти підсумків виборів руками тих, хто не згоден з ними. За екстремальною демонізацією іншої сторони (тупі, олігофрени) обов’язково послідує їх дегуманізація, а нелюдів можна вбивати. Так працює ескалація в конфлікті дорогою до насильства.

Результати показують, що у країни дуже різні погляди на ситуацію і її розвиток. І хто б не отримав більше відсотків на виході, друга половина буде обурена. Важливо, щоб це обурення залишилося в рамках ненасильницької боротьби без провокацій.

У міжнародного співтовариства (яке нас, власне, кредитує, підтримує реформи і вводить санкції проти нашого північного сусіда) вільні і справедливі вибори – це святе. Ми можемо бути незадоволені, розгнівані, можемо не поважати переможця або вважати його негідним. Чи можемо дивуватися і розчаровуватися. Але ознака розвиненого суспільства полягає в тому, щоб всіма силами незалежно від результату самих виборів, захищати принцип і процедуру, захищати голос і захищати результат чесних виборів.

Continue Reading →

Животные в общественных пространствах: пустить нельзя запретить

Последнее время магазины или рестораны разрешают гостям приходить со своими домашними любимцами, следуют тренду pet-friendly.

На Западе количество хозяев животных увеличивается, потому индустрии придумывают разные способы как заработать на любви к питомцам.

Украинские рестораторы говорят, что с животными приходят не часто, и что влияние этого нововведения на обороты не заметно.

Звучит инклюзивно. Картинки с песиками мило выглядят в инстаграме, зазывая городских хипстеров.

Как у астматика, у меня этот тренд вызывает ужас потому, что животные в пространстве могут убить меня.

Без преувеличения. Continue Reading →

Країна в черзі на «без черги»

Якщо ми навчимося керувати чергами і вести себе в них, зможемо реалізувати будь-яку реформу

Підйомник на Драгобраті. Стоїть черга зі 100 осіб і ще 10 тих, хто без черги. Я питаю у чоловіка, який штовхає доньку без черги через турнікет, чому він вирішив йти саме так. Каже, що з дитиною. Я повертаюся і показую йому чергу — багато хто з дітьми. Він зупиняється і акуратно прилаштовується за мною. Черга зі 100 осіб мовчить.

Прикордонний переїзд Краковець. Пекельна спека. Стоїть основна довжелезна черга з автомобілів і ще чотири черги без черги. Всі черги — це якісь пільги, з дітьми і, якщо вірити чуткам, за різними тарифами хабарів для різних змін.

Аеропорт Бориспіль. Замість однієї черги-лабіринту з принципом: хто раніше встав — той перший, народ біжить, штовхається, пірнає під стрічку загородження у надії опинитися ближче до пункту контролю. Welcome home.

Проспект Бажана в Києві. Ранковий затор із лівого берега на правий. Всі чотири смуги ледве тягнуться. Але є п’ята — та, що на узбіччі повільно рухається без черги.

Аеропорт Амстердама. Дама в шубі пре вперед на паспортний контроль без черги. Звичайно, вона з українським паспортом. За моїми спостереженнями, так поводяться лише вихідці з колишнього СРСР і представники деяких африканських країн.

У корені маси корупційних схем і управлінських прольотів у сервісі лежить невміння і небажання керувати чергою або навмисне створення хаосу для збору ренти. Якщо ми як держава і бізнес навчимося грамотно управляти чергами, ми розв’яжемо половину своїх проблем.

Continue Reading →

Дзвінок «з податкової». Як пояснити їм, що ми люди?

Мені зателефонувала Тетяна з чернігівського Пенсійного фонду. Я напружилася, як це завжди буває, коли дзвонить хтось «від держави» або «з податкової»

Тому що через гарний привід вони ніколи не телефонували. Тільки в разі неприємностей. Побурчати або оштрафувати, але ніколи – допомогти. Я так звикла.

Незнайома дівчина повідомила, що в моєму вчорашньому звіті, надісланому онлайн, є дві дрібні помилки, чітко і без поспіху пояснила які і порадила зробити новий. Поцікавилася, чи сама я заповнюю звіти, сказала, що можна звертатися до неї з питаннями щодо заповнення форм по телефону, якщо вони будуть виникати. Побажала гарного дня.

Співробітник Пенсійного фонду зателефонував мені, щоб уберегти від помилки в звіті до крайнього терміну його здачі. Адже це якась нова якість у відносинах з державою. Сказати, що я була зворушена – нічого не сказати. Я не повірила своїм вухам і відправилася виправляти звіт. Continue Reading →