Щодня в новинах ми чуємо цифри — скільки людей померло від коронавірусу. Але за кожною цифрою стоїть рідні та друзі, які втратили близьку людину. У нас часто кажуть: всі переживали, і ти переживеш, час вилікує, все минеться. Або ж тему взагалі замовчують, адже людям незручно про це говорити, і вони не знають, які слова підібрати. У когось ці рани заживають самі по собі, але інколи людям важко впоратися з трагедією самотужки. Тут на поміч приходять близькі та фахівці.

Дорослим буває дуже складно впоратися з втратою близьких, що говорити про дітей. У компанії психологині Олени Западнюк та авторки «Зовсім не страшної книги» Анастасії Леухіної ми розмовляємо про те, як переживати горе та втрату самому та допомогти з цим дитині.

Ефір за посиланням.

Євген Лапін, директор Освітнього центру «Життя»

Останнім часом виникає багато нарікань з боку школярів, що вони примушені заучувати багато зайвої інформації, яка їм ніколи в житті не знадобиться.

Дати історичних подій, імена та роки життя історичних персонажів, чисельність військ, чисельність населення, правила орфографії та синтаксису, географічні назви, економічні показники територій, розміри видобутку корисних копалин, значення фізичних констант та інша інформація, яку за необхідністю можна знайти в довідниках.

В результаті більш тонкі навички та компетенції – такі як, наприклад, вміння орієнтуватися в інформаційних ресурсах, критичне мислення, здатність знаходити оптимальне рішення в задачах з браком інформації, вміння відрізняти факти від інтерпретацій і таке інше, – залишаються поза увагою. Continue Reading →