Что делать, когда у близкого человека тяжелая болезнь | Вікна-Новини

Как быть, когда у близкого человека тяжелая болезнь? Рассказать о диагнозе или скрыть? Все мы когда-то переживали потери или трудные ситуации, и правильно ли вели себя? Советы подготовила общественная деятельница Анастасия Леухина, которая некогда похоронила нескольких близких, а сейчас заботится о маме с диагнозом. Ее «Совсем не страшная книга» о том, к чему стоит быть готовым.

«Зовсім не страшна книга»: вийшла друком збірка історій життів людей після поганих новин у лікарнях

Її авторка — Анастасія Леухіна. Вона пережила кілька смертей своїх рідних через недуги. Через це і вирішила написати таку книгу. В ній авторка описала понад півсотні історій людей, які отримали смертельні діагнози. Зокрема, онкологія і ВІЛ/СНІД. Каже, книга покликана допомогти усвідомити, що ці діагнози не вирок.

Відкриті «реанімації»: як скористатись правом і підтримати пацієнта у відділенні інтенсивної терапії?

Радіоефір Активізація з Людмилою Тягнирядно

У студії: співзасновниця кампанії #пустітьвреанімацію, авторка «Зовсім не страшної книги» Анастасія Леухіна. На телефонному зв’язку: юридична партнерка БФ «Таблеточки» Вікторія Подворчанська

Книжка про вибір, підтримку і допомогу

Книжка про вибір, підтримку і допомогу. Історії пацієнтів і поради лікарям — Анастасія Леухіна, авторка “Зовсім не страшна книга”

Ефір на Культура. Live http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=2516794 

Правила спілкування із тяжкохворими близькими людьми

На Радіо НВ у гостьовій студії Нового ранку авторка Зовсім не страшна книга Анастасія Леухіна розповіла:
— як виникла ідея книги;
— що стало причиною її написання;
— про болісний досвід втрати найрідніших і бажання ним поділитися;
— про законне право батьків перебувати в реанімації з дитиною та як довести це право перед медиками;
— про потребу спілкуватися з паліативними хворими; бажання проживати разом кожну мить, відведену життям;
— як спілкуватися з тяжкохворими родичами і близькими

 

Тест на людяність. Чому діти помирають на самоті?

Якщо бачити в людях лише тіла, що підлягають реанімуванню, то заборона — логічний крок. Але якщо визнавати, що це не тільки набір кісток і органів, то заборона варварськи нелюдяна

У період масової паніки та високих ризиків «все закрити» і «нічого не дозволяти» в лікарнях на перший погляд здається виправданим. Якщо міркувати загалом і теоретично, то закритий доступ може бути хорошим способом продемонструвати турботу про пацієнтів.

Якщо бачити в людях лише тіла, що підлягають реанімуванню, то заборона — логічний крок. Але якщо визнавати, що люди, великі й маленькі, — це не лише набір кісток, м’язів, частин тіла та внутрішніх органів, то заборона бачитися і бути поруч варварськи нелюдяна.

Бути поруч — мало не єдиний шанс впоратися. Для пацієнтів, їхніх родичів та навіть для медиків. Адже присутність і підтримка можуть допомогти відділенням з доглядом в умовах нестачі та вигорання персоналу.

Київ. Реанімація прогресивної дитячої лікарні. 4-річний хлопчик «не пережив лікування інтенсивної хіміотерапії і пішов від нас минулої ночі», — пише його тітка в пості. Continue Reading →

НСЗУ: повезло или не получилось?

Им достался непростой кусок работы — заменить старую и изжившую себя систему медицинского феодализма на новые правила игры. Я надеюсь, что у кого-то хватит ума сохранить эту команду

Старик Адизес на лекции в киевском кукольном театре перед аудиторией топ-менеджеров много лет назад поделился историей о том, что когда беседует с управленцами из бывшего СССР, они часто объясняют успехи и неудачи терминами «повезло» и «не получилось». Это словно обезличивает тех, кто творит изменения, обесценивает усилия и в то же время освобождает от ответственности или признания самого вклада в победу или поражение. Системная работа в реформах часто остается незаметной на уровне «повезло», а неудачи списываются на «не получилось». Но за каждым успехом или неудачей всегда есть люди, их решения и действия.

Шесть лет реформ показали, что быть хорошим Дон Кихотом, пришедшим совершать подвиги в виде реформ, недостаточно. Continue Reading →