Ручкою та папером. Чому корупція боїться офіційних запитів

Корупція боїться прозорості та підзвітності. Знаючи способи та шляхи протидії корупції, кожен із нас може  зробити свій внесок для її подолання. Достатньо ручки, паперу, сміливості та наполегливості довести справу до кінця. Офіс розбудови доброчесності при НАЗК спільно з представниками громадськості та бізнесу продовжує розповідати історії людей, які обрали «світлу сторону» та шлях доброчесності.

Сьогоднішня наша героїня Анастасія Леухіна – голова ГО «Горизонталі,» ініціаторка кампанії «Пустіть у реанімацію», завдяки якій рідні отримали допуск до пацієнтів, співзасновниця проекту «Освітній експеримент» та викладачка Київської школи економіки.

Вона принципово не дає хабарі та вважає, що корупційних схем можна уникнути, якщо йти за буквою закону. Continue Reading →

Чи потрібно у школі заучувати дати, назви, імена, орфографічні та інші правила?

Євген Лапін, директор Освітнього центру «Життя»

Останнім часом виникає багато нарікань з боку школярів, що вони примушені заучувати багато зайвої інформації, яка їм ніколи в житті не знадобиться.

Дати історичних подій, імена та роки життя історичних персонажів, чисельність військ, чисельність населення, правила орфографії та синтаксису, географічні назви, економічні показники територій, розміри видобутку корисних копалин, значення фізичних констант та інша інформація, яку за необхідністю можна знайти в довідниках.

Слід визнати, що вся система контролю сучасної школи спрямована на перевірку саме цих знань. Ну, просто тому, що їх простіше вимірювати.

В результаті більш тонкі навички та компетенції – такі як, наприклад, вміння орієнтуватися в інформаційних ресурсах, критичне мислення, здатність знаходити оптимальне рішення в задачах з браком інформації, вміння відрізняти факти від інтерпретацій і таке інше, – залишаються поза увагою. Continue Reading →

МИРО — ТВОРЧЕСТВО

АНАСТАСИЯ ЛЕУХИНА о реформе полиции и детской реанимации, образовании, человеческом достоинстве и других драйверах социальных изменений, реализовать которые на самом деле способен один конкретный человек.

Украина, Святогорск, август 2019 года, фестиваль «Освiтнiй експеримент»

Интервью берет Анна Турчанинова, расшифровка Алия Брей

Образование – это люди

Я выросла с мамой, бабушкой и дедушкой. Мама инженер, дедушка – заведующий аспирантурой, бабушка работала в методкабинете, то есть у меня наследственный интерес к образованию. И я продукт альтернативного образования, потому что я училась во Львове, и в седьмом классе перешла в первый частный класс. Мы учились иначе, чем другие дети. У нас был совершенно сумасшедший классный руководитель — Эдик, Эзра Щибальский, он сейчас живет в Израиле, достаточно известен. Он ставил с нами спектакли, ходил в горы, мы занимались философией, психологией, читали Фрейда в седьмом классе, занимались пластикой, музыкой…

А ведь это был еще Советский Союз! А недавно я осознала, что последние два класса была на хоумскулинге, потому что я очень часто болела, редко ходила в школу – сдавать контрольные, часто пропускала и много сама занималась.

Continue Reading →

Найбільший біль. Чому українці не довіряють лікарям

Позитивні історії про лікарські подвиги губляться на тлі шушвалі, яка своєю некомпетентністю, безсовісністю і відсутністю етики руйнує довіру до професії

Лікарі образилися. Медіа їх показують м’ясниками. Жінки готові ризикувати життям і народжувати вдома, тільки щоб не отримувати свою дозу акушерського насильства від іменитих фахівців. Лікарі хочуть бачити іншу історію про себе: вони героїчно рятують життя, гроблять своє здоров’я, мало заробляють і вигоряють. Історію, в якій є повага і визнання. Але поваги немає, довіри немає, визнання теж немає. Є страх і презирство. Continue Reading →

«Життя для кожного закінчується однаково». Як пережити смерть близької людини та допомогти другу впоратися з цим

«Тримайся», «звернися до психолога», «ти сильна» — це ті фрази, які навряд допоможуть людині, яка щойно пережила найбільшу у своєму житті втрату. Говорити про смерть в Україні не прийнято, а тому люди переважно не знають, як реагувати на погані новини, а люди в горі звинувачують себе за те, що страждають не так, як заведено. Журналістка Заборони Альона Вишницька розповідає, чому кожен етап горювання має сенс і чому готуватися до смерті — це не страшно.

Мама Оксани Кузьменко померла в квітні, на очах у доньки, за пів року боротьби з раком. В лікарні Оксані віддали пакет з її речами й сказали ховати. В Україні тільки розпочався жорсткий карантин і Оксана мала оперативно вирішити, як забрати тіло, де знайти транспорт. На якому цвинтарі ховати? У якому одязі? Якого кольору має бути труна? Кому подзвонити й повідомити передусім?

За декілька років Оксана втратила майже всю родину. Continue Reading →

Чого хочуть жінки і що не так з пологовими будинками в Україні

Поки лікарі віритимуть у те, що народжують дітей вони, кількість жінок, які обирають домашні пологи, зростатиме.

Хвиля жахливих постів заполонила соцмережі і медіа останніми днями. У сюжетах про смерть жінки після домашніх пологів є все — осуд, презирство, знецінення, зверхність і сарказм у вигляді згадок про природний добір. Суспільство дуже неоднозначно ставиться до домашніх пологів. Так само безапеляційно й осудливо, як до всіх явищ, котрі виявляють відмінності. Адже пост лікаря з Рівного про цей випадок починається з того, що мати була вегетаріанкою, тобто не такою, як усі. Однак, чому цілком здорові, заможні, освічені і критично мислячі жінки не хочуть приймати те, що пропонують їм пологові будинки, а зважуються на домашні пологи?

Пологи як медичний акт і хто кого народжує? Continue Reading →

Про правила відвідування пацієнтів в палатах інтенсивної терапії

Через пандемію COVID-19 відвідувачів до пацієнтів в лікарнях перестали пускати навіть із дотриманням усіх правил індивідуального захисту. Які права родичів пацієнтів, які потрапили до відділів інтенсивної терапії – дізнавались ведучі Антоніна Антоша та Олександр Єльцов.

Гостя студії – перша заступниця міністра МОЗ України Ірина Садов’як розповіла про правила перебування рідних біля пацієнтів в реанімації, зокрема про ситуацію з дітьми, і іх дотримання в медичних закладах. Також до розмови приєднались Анастасія Летухіна – голова ГО Горизонталі, співзасновниця руху «Пустіть в реанімацію» та Ярина Квітка, які поділились власним досвідом та своєю думкою з приводу цієї ситуації.