Смерть не обов’язково має травмувати: авторка «Зовсім не страшної книги» — про вміння прощатися

Цю книгу називають книгою-«ліхтариком», книгою-опорою. Їй уже півтора року, і нещодавно вийшла її російськомовна та аудіоверсії. Написала «Зовсім не страшну книгу про життя, смерть і все, що поміж ними» Анастасія Леухіна, голова громадської організації «Горизонталі».

У книзі йдеться про найважливіші для пацієнта моменти — як навчитися жити з поганими новинами, як учитися дбати про себе та бути тут і зараз (і це стосується не лише пацієнта, а і його рідних). Там є рекомендації, як говорити з пацієнтом, як організувати домашній догляд за тяжкохворим, які бувають види знеболювання та як отримати опіоїдні препарати, що робити в разі смерті рідної людини вдома та як пережити цей тяжкий період. А ще у книзі багато теплих і світлих історій; власними ділиться й авторка Настя Леухіна.

Ведуча подкасту Яна Сєдова та її гостя також говорять про скінченність життя, про смерть, і про те, що в нашій культурі про неї не заведено говорити. Смерть і похорон сприймаються як щось, сповнене лише болем і трагізмом, за якими втрачається момент світлого прощання з рідною людиною.

Придбати видання можна у книжкових онлайн-магазинах або за посиланням.

 

«Вона радше помре, ніж буде з лікарем, який її не поважає»: як емпатія медиків може зберегти життя

У новому епізоді подкасту «Я і воно: як пережити онко» журналістка hromadske Яна Сєдова говорить про те, як невміння лікарів спілкуватися з пацієнтом стає причиною відмови від ранньої діагностики та призводить до постійних стресів від одного лише зіткнення з нашою системою охорони здоров’я. І нерідко ця напруга та почуття розгубленості більші, ніж від новин про хворобу.

Як наслідок — втрачене здоров’я і без перебільшення життя людей, які не хочуть терпіти приниження і нерідко відмовляються від лікування.

Гості цього випуску – Анастасія Леухіна, авторка «Зовсім не страшної книги. Про життя, смерть і все, що між ними» — книги про те, як пережити погані новини, як спілкуватися з пацієнтом, як облаштувати його побут удома тощо. Анастасія також є головою ГО «Горизонталі».

Вона розробила курс з емпатії та комунікації для лікарів у межах українсько-швейцарського проєкту «Розвиток медосвіти». Сьогодні цей курс викладають у кількох університетах. І разом з онкопсихологом та членом Української психоонкологічної асоціації Антоном Покалюхіним Анастасія виступила як експертка у підготовці триденного курсу про емпатію та пацієнто-орієнтований підхід у межах проєкту USAID.

Як можна розв’язати проблеми, які виникають через відсутність емпатії у лікарів, яких насправді ніхто не вчив навичкам коректної комунікації з пацієнтом? Чому такі навички насправді не ресурсозатратні та не призводять до вигоряння медиків, як заведено вважати, а навпаки, покращують контакт із пацієнтом та результати лікування, зменшують кількість конфліктів та скарг та допомагають здоровій конкуренції між фахівцями? Чи хочуть лікарі вчитися комунікації — слухайте в цьому епізоді.

Не стримувати сльози, гнів чи розпач: як пережити горе та жити далі

Щодня в новинах ми чуємо цифри — скільки людей померло від коронавірусу. Але за кожною цифрою стоїть рідні та друзі, які втратили близьку людину. У нас часто кажуть: всі переживали, і ти переживеш, час вилікує, все минеться. Або ж тему взагалі замовчують, адже людям незручно про це говорити, і вони не знають, які слова підібрати. У когось ці рани заживають самі по собі, але інколи людям важко впоратися з трагедією самотужки. Тут на поміч приходять близькі та фахівці.

Ефір на Радіо НВ Подкасти. Мати драконів: Як пережити горе та втрату

Дорослим буває дуже складно впоратися з втратою близьких, що говорити про дітей. У компанії психологині Олени Западнюк та авторки «Зовсім не страшної книги» Анастасії Леухіної ми розмовляємо про те, як переживати горе та втрату самому та допомогти з цим дитині.

Ефір за посиланням.

МИРО — ТВОРЧЕСТВО

АНАСТАСИЯ ЛЕУХИНА о реформе полиции и детской реанимации, образовании, человеческом достоинстве и других драйверах социальных изменений, реализовать которые на самом деле способен один конкретный человек.

Украина, Святогорск, август 2019 года, фестиваль «Освiтнiй експеримент»

Интервью берет Анна Турчанинова, расшифровка Алия Брей

Образование – это люди

Я выросла с мамой, бабушкой и дедушкой. Мама инженер, дедушка – заведующий аспирантурой, бабушка работала в методкабинете, то есть у меня наследственный интерес к образованию. И я продукт альтернативного образования, потому что я училась во Львове, и в седьмом классе перешла в первый частный класс. Мы учились иначе, чем другие дети. У нас был совершенно сумасшедший классный руководитель — Эдик, Эзра Щибальский, он сейчас живет в Израиле, достаточно известен. Он ставил с нами спектакли, ходил в горы, мы занимались философией, психологией, читали Фрейда в седьмом классе, занимались пластикой, музыкой…

А ведь это был еще Советский Союз! А недавно я осознала, что последние два класса была на хоумскулинге, потому что я очень часто болела, редко ходила в школу – сдавать контрольные, часто пропускала и много сама занималась.

Continue Reading →

«Життя для кожного закінчується однаково». Як пережити смерть близької людини та допомогти другу впоратися з цим

«Тримайся», «звернися до психолога», «ти сильна» — це ті фрази, які навряд допоможуть людині, яка щойно пережила найбільшу у своєму житті втрату. Говорити про смерть в Україні не прийнято, а тому люди переважно не знають, як реагувати на погані новини, а люди в горі звинувачують себе за те, що страждають не так, як заведено. Журналістка Заборони Альона Вишницька розповідає, чому кожен етап горювання має сенс і чому готуватися до смерті — це не страшно.

Мама Оксани Кузьменко померла в квітні, на очах у доньки, за пів року боротьби з раком. В лікарні Оксані віддали пакет з її речами й сказали ховати. В Україні тільки розпочався жорсткий карантин і Оксана мала оперативно вирішити, як забрати тіло, де знайти транспорт. На якому цвинтарі ховати? У якому одязі? Якого кольору має бути труна? Кому подзвонити й повідомити передусім?

За декілька років Оксана втратила майже всю родину. Continue Reading →

Анастасія Леухіна про свою книгу, підтримку та як пережити втрату близьких

Анастасія Леухіна — засновниця громадської організації «Горизонталі», авторка книжки «Зовсім не страшна книга». Наталка Якимович розпитала про те, що стало причиною написати книгу, як підтримувати людей, коли вони переживають втрату, як переживати біду та що робити, коли вас не пускають до реанімації до близьких.

00:27 — що змусило Анастасію написати книгу

02:26 — чи використано у книзі поради професійних психологів

02:56 — як правильно підтримувати тих, хто переживає втрату

05:40 — чи повинна людина знати, якщо їй поставили важкий діагноз та як з цим пов’язане дистанціювання лікарів

08:12 — чому лікарям теж потрібна психологічна підтримка

11:35 — як продовжувати жити, коли в дім приходить біда

15:26 — як жінкам не забувати дбати про себе, коли вони переживають життєві труднощі

20:21 — якщо дорослі повинні знати про свої хвороби, чи повинні діти теж знати, що з ними відбувається

22:20 — чому Анастасія взялася за проблему того, чому людей не пускають до реанімації та як розвивається цей рух

25:03 — чому лікарі досі не пускають до реанімації родичів хворих та як ми можемо змінити це

В умовах COVID-19. Про черги в лікарнях і «платні» кабінети

Багато лікарень дуже викривлено інтерпретували заходи безпеки у зв’язку з пандемією. Про всяк випадок вони вирішили все заборонити

Вони закрили доступ в реанімації, здорожчили, ускладнили або позбавили людей можливості отримати допомогу через проведення тестів на COVID-19 на вході, вони заборонили партнерські пологи. Але вони не подумали, що важливо насправді нарешті впорядкувати потік пацієнтів і навчитися управляти чергами. Перш за все, для безпеки людей — і своїх (персоналу), і чужих (пацієнтів).

Ранок понеділка. Чернігівський обласний онкодиспансер. Вся дорога запаркована машинами. Перед входом в поліклініку велика черга. На вулиці +30 °С, в країні карантин. А перед онкодиспансером черга хворих людей. Дистанціъ практично ніхто не дотримується — страшно, а раптом хтось уклиниться. Continue Reading →