Хочете реформу освіти? Почніть з батьківських зборів

Анастасія Леухіна: Випадок у харківській школі, де з дівчинкою не поділилися тортом, сколихнув простори українського інтернету

Анастасія Леухіна: Випадок у харківській школі, де з дівчинкою не поділилися тортом, сколихнув простори українського інтернету

Щоб змінити школу, важливо змінити відносини всередині. Перш за все, між батьками і адміністрацією

Випадок у харківській школі, де з дівчинкою не поділилися тортом тому, що мама не здала, як усі, гроші, а вчителька при цьому виставила її на посміховисько всьому класу, сколихнув простори українського інтернету. Такі випадки не рідкість. Ми просто звикли ковтати їх, йти, переводити своїх дітей в інші класи або забирати на домашнє навчання. Звикли миритися і прощати.

Я теж була в такій ситуації в дитсадку. Мої скарги закінчилися тим, що дитину перестали дискримінувати, групі додали ще одного педагога і стали дуже акуратно ставитися до всіх поборів.

Continue Reading →

«Чому ви на дітей у школі витрачаєте гроші, а я все за свої повинна робити?» Інтервʼю експерта з домашнього навчання Анастасії Леухіної

Анастасия Леухина

Викладач Київської школи економіки Анастасія Леухіна знає, як правильно проводити переговори й вирішувати конфлікти. Цього вона сама вчилася в Канаді та США, а потім учила українських студентів Києво-Могилянської та Единбурзької бізнес-шкіл. Але її міжнародного досвіду не вистачило, аби знайти спільну мову з адміністрацією школи власного сина. Вона забрала його з третього класу й перевела на домашнє навчання. Зараз Климу 13. За пʼять років він став професійним «хоумскулером» (англ., home — дім, school — школа), а Настя — відомим експертом з цієї теми. Вона — організатор щорічного фестивалю про особливості домашнього навчання «Освітній експеримент». Посилаючись на результати недавнього соцопитування компанії GfK, Леухіна каже, що на «хоумскулінг» перейшло приблизно 1% українських школярів. Чим їх життя відрізняється від життя решти 99%, скільки коштує домашнє навчання та кому воно протипоказано — Леухіна розповіла в інтервʼю theБабель.

Ти забрала сина зі школи ще до того, як це стало популярним трендом. Чому і як ти зрозуміла, що це потрібно зробити?

У мене було кілька рівнів «чому». Перший — це стан Клима. Він з великим невдоволенням ходив до школи, повертався втомлений і часто казав мені: «Мамо, що ти хочеш, у мене все одно нічого не вийде, я тупий».

Другий — це відносини зі школою, адміністрацією і вчителем. Клим приходив і казав, що йому потрібні гроші, щоб купити те, що продається в школі. Можливо, зараз цього немає, але тоді мені доводилося постійно пояснювати дитині, чому йому не потрібно по три рази на рік фотографуватися на календарик. Школу перетворили на базар. Не було діалогу між батьками та школою щодо пріоритетів. Це підмінили формулою «здайте Х гривень, тому що директор сказав». Я не хотіла бути безправною кишенею, і виникла напруга у стосунках.

Не було думки просто перевести його до іншої школи чи іншого вчителя?

Я думала про це, але дитина була вже сильно забита. Витягнути його з цього стану в новому класі, коли інші діти краще вчаться й об’єктивно краще встигають, було б важко. Я розуміла, що мені потрібно буде взяти тайм-аут, щоб просто попрацювати з його психологічним станом. Це раз.

А друге, на мою думку, шкільну корупцію, яка прикрита фондами класу, підтримують батьківські комітети. Я зрозуміла, що можу змінити школу та клас, але люди навколо залишаться ті ж самі. І ми почали займатися з тьютором.

Якими будуть перші тижні після того, як дитина почне вчитися вдома? Якщо вона багато спить і нічого не встигає — це нормально?

Можу сказати на нашому прикладі. Спершу Климу подобалося, але потім почалися труднощі. У нього не було мотивації вчитися, йому доводилося докладати багато зусиль. Моя подруга, яка була його тьютором, займалася з ним два роки й відмовилася, тому що їй було важко. Прогрес був повільним, проте без стресу, як у школі.

Тоді виникло питання — повертатися до школи чи залишатися вдома? Клим вибрав залишитися. Ми домовилися, що він усе літо вчитиметься працювати сам — без тьютора та вчителів. Це був новий досвід. Він займався все літо й пройшов половину Мерфі [один з кращих підручників з англійської граматики]. Зараз у нас уже п’ятий рік самостійного навчання, і я можу сказати, що воно того варте.

Розкажи про ваш щоденний графік? Як виглядає день з самого ранку?

Continue Reading →

П’ять причин перейти на домашнє навчання

Чим більше я занурювалася в домашнє навчання сина, тим більше усвідомлювала, наскільки такий підхід доречний для дітей старших класів

Минулого року знайома дівчинка, назвемо її Марта, дізнавшись про те, що мій син навчається вдома, вирішила в 11-му класі перейти на заочний формат навчання. Спочатку я вважала такий вчинок нестандартним і з цікавістю спостерігала, як відбувався цей експеримент, а в результаті зрозуміла, що в цій багатоходівці моторної Марти багато сенсу.

По-перше, це дало їй можливість більше зануритися в професійний спорт, який був для неї важливий. По-друге, підготуватися до ЗНО. Зараз Марта – щаслива першокурсниця на бюджетній формі навчання, яка готується до всеукраїнських змагань з важкої атлетики.

Чим більше я занурювалася в домашнє навчання сина, тим більше усвідомлювала, наскільки такий підхід доречний для дітей старших класів.

Зазвичай зі школи йдуть із двох причин: невдоволення навчанням або специфіка розвитку конкретної дитини, яка хоче щось інше. Але якщо говорити про 10-11 класи, то навіть при задоволеності школою з неї можна втекти на домашній формат зовсім з іншої причини: заради цілеспрямованої підготовки до ЗНО та вступу.

Детальніше про причини. Continue Reading →

«Зачем нужна школа?» и еще 4 вопроса родителям, которые задумываются о хоумскулинге

Зачем нужна школа

Однозначный ответ на вопрос «зачем нужна школа?» дать тяжело. Для одних родителей это место, где ребенок получит знания о мире или сможет разобраться с собой, для других – способ освободить себя от дополнительной нагрузки. Понимание предназначения школы у родителей и детей может различаться кардинально, и этот момент стоит обязательно учитывать, выбирая форму обучения для своего ребенка. Последние несколько лет в Украине все чащеговорят о хоумскулинге. Формат домашнего обучения активно поддерживает адвокационная кампания «Освітній експеримент». Ее основательница, координаторка социальных и реформаторских проектов Анастасия Леухина – мама 13-летнего Клима, который ушел из школы 4 года назад. Оглядываясь на опыт этих лет, она сформулировала пять вопросов, ответы на которые должны помочь родителям и детям найти удобную для них форму обучения.

1. Зачем вам ребенок, и зачем ребенку вы?

В этом вопросе я выделила для себя три приоритетных аспекта, на которые стоит смотреть, выбирая формат обучения.

Субъектность: кто принимает решения и оказывает влияние? Ваш ребенок – он субъект или объект? Они принимает решения сам, или это за него делаете вы? Отвечая на эти вопросы, вы поймете для себя, кто ответственен за выбор, и, кто решает, как учиться.

Сила: ребенок нужен вам, чтобы ощутить свою силу, или, чтобы помочь ему ощутить его собственную? В отношениях родителей и детей проявления силы очень разные, и здесь важна осознанность. Модели семей все разные, и я не говорю, что какая-то из них хорошая, а какая-то плохая. Но, думаю, что родителям, которым ребенок нужен, чтобы проявлять свою силу, ни в коем случае не стоит переводить его на домашнее обучение. Continue Reading →

Смех сквозь слёзы. На что похожа работа больничного клоуна

thumbктёр и педагог Роман Александров рассказал Фокусу, что такое больничная клоунада, как меняет человека яркий костюм и накладной нос и про ощущение счастья от занятий «ерундой».

Роман Александров  — уроженец Петербурга, работает больничным клоуном и педагогом. Он приехал в Украину по приглашению Анастасии Леухиной, соавтора общественной кампании #пуститевреанимацию. Почти год группа активистов боролась за то, чтобы сделать реанимации украинских больниц доступными для родных и друзей лежащего в отделении интенсивной терапии больного. В итоге появился приказ Минздрава №592, разрешающий круглосуточный доступ к больным. Но родственники тяжёлых больных зачастую сами нуждаются в поддержке. В развитых странах существуют специальные люди, призванные поднимать настроение таким пациентам и их близким — больничные клоуны. Сейчас клоуны появились и в украинских стационарах. «В детстве я долго лежал в реанимации, туда никого не пускали, и это было ужасно. Моей маме говорили: «Ну что вы расстроились, женщина? Ну, родите ещё», — рассказывает Роман Александров. С тех пор он боится врачей и больниц, но снова и снова надевает красный клоунский нос и идёт к больным детям.

Почему ты решил выбрать столь необычную профессию?

— Я узнал о наборе в школу больничных клоунов. Попасть туда хотела сотня желающих, а отобрали 12 человек. Я вообще не собирался участвовать в конкурсе, мне было просто интересно, поэтому пошёл на собеседование со знакомой актрисой. К прослушиванию я, честно говоря, не подготовился. Стал рассказывать стихотворение о мальчике, который спас козу от пиратов. Сбивался несколько раз, и в какой-то момент надо мной стали просто ржать. Не потому что я смешной, нет. Мне было неловко, я ужасно покраснел. А потом меня взяли на курс больничной клоунады.

Как давно существует «должность» больничного клоуна?

Больничной клоунаде около 40 лет, но, когда я стал клоуном, ещё не знал этого. Есть фильм «Целитель Адамс» о первом больничном клоуне, он основан на реальных событиях. 37 лет назад доктор Адамс вдруг решил, что хорошее настроение — залог выздоровления. Он стал придумывать всякие безумства в своей больнице, в том числе надевал нос, становился клоуном, смешил взрослых и детей.

Кстати, доктора и артисты до сих пор спорят о том, кто на самом деле был первым больничным клоуном. Потому что примерно в то же время нью-йоркский доктор пригласил своего друга — артиста цирка Майкла Кристенсена прийти на ежегодный праздник в больнице. Кристенсен уговорил врача дать ему белый халат и объявить его как профессора, знатока медицины. И вот он вышел к аудитории, стал копаться в саквояже, и в этот момент с него упали очки. Кристенсен «с головой» залез в саквояж, а когда «вынырнул» из него, все увидели на его лице клоунский нос. Зал, который с недоумением наблюдал за маразматиком-профессором, конечно, расхохотался. С тех пор Майкл стал заходить в эту больницу, работать там. Continue Reading →