Зґвалтування на шкільному випускному: що зробите ви?

в сторону

Мені гірко, що таке трапляється. У мене є відчуття, що ці речі відбуваються через те, що ми занадто часто мовчимо. Що якщо я знову промовчу, це не допоможе

«Вона випила пожежник. Тепер її нудить», — каже брат. Я судомно намагаюся зрозуміти, до чого тут пожежник, якщо зґвалтував вчитель. Моя гінеколог пояснює, що пожежник — засіб разової контрацепції, який важливо випити в першу добу після статевого акту, щоб уникнути небажаної вагітності.

Ця історія сталася з 17-річною випускницею школи через одне рукостискання від мене. Тобто близько. Продолжить чтение

Не стримувати сльози, гнів чи розпач: як пережити горе та жити далі

Щодня в новинах ми чуємо цифри — скільки людей померло від коронавірусу. Але за кожною цифрою стоїть рідні та друзі, які втратили близьку людину. У нас часто кажуть: всі переживали, і ти переживеш, час вилікує, все минеться. Або ж тему взагалі замовчують, адже людям незручно про це говорити, і вони не знають, які слова підібрати. У когось ці рани заживають самі по собі, але інколи людям важко впоратися з трагедією самотужки. Тут на поміч приходять близькі та фахівці.

Ефір на Радіо НВ Подкасти. Мати драконів: Як пережити горе та втрату

Дорослим буває дуже складно впоратися з втратою близьких, що говорити про дітей. У компанії психологині Олени Западнюк та авторки «Зовсім не страшної книги» Анастасії Леухіної ми розмовляємо про те, як переживати горе та втрату самому та допомогти з цим дитині.

Ефір за посиланням.

Ручкою та папером. Чому корупція боїться офіційних запитів

Корупція боїться прозорості та підзвітності. Знаючи способи та шляхи протидії корупції, кожен із нас може  зробити свій внесок для її подолання. Достатньо ручки, паперу, сміливості та наполегливості довести справу до кінця. Офіс розбудови доброчесності при НАЗК спільно з представниками громадськості та бізнесу продовжує розповідати історії людей, які обрали «світлу сторону» та шлях доброчесності.

Сьогоднішня наша героїня Анастасія Леухіна – голова ГО «Горизонталі,» ініціаторка кампанії «Пустіть у реанімацію», завдяки якій рідні отримали допуск до пацієнтів, співзасновниця проекту «Освітній експеримент» та викладачка Київської школи економіки.

Вона принципово не дає хабарі та вважає, що корупційних схем можна уникнути, якщо йти за буквою закону. Continue Reading →

Чи потрібно у школі заучувати дати, назви, імена, орфографічні та інші правила?

Євген Лапін, директор Освітнього центру «Життя»

Останнім часом виникає багато нарікань з боку школярів, що вони примушені заучувати багато зайвої інформації, яка їм ніколи в житті не знадобиться.

Дати історичних подій, імена та роки життя історичних персонажів, чисельність військ, чисельність населення, правила орфографії та синтаксису, географічні назви, економічні показники територій, розміри видобутку корисних копалин, значення фізичних констант та інша інформація, яку за необхідністю можна знайти в довідниках.

Слід визнати, що вся система контролю сучасної школи спрямована на перевірку саме цих знань. Ну, просто тому, що їх простіше вимірювати.

В результаті більш тонкі навички та компетенції – такі як, наприклад, вміння орієнтуватися в інформаційних ресурсах, критичне мислення, здатність знаходити оптимальне рішення в задачах з браком інформації, вміння відрізняти факти від інтерпретацій і таке інше, – залишаються поза увагою. Continue Reading →

МИРО — ТВОРЧЕСТВО

АНАСТАСИЯ ЛЕУХИНА о реформе полиции и детской реанимации, образовании, человеческом достоинстве и других драйверах социальных изменений, реализовать которые на самом деле способен один конкретный человек.

Украина, Святогорск, август 2019 года, фестиваль «Освiтнiй експеримент»

Интервью берет Анна Турчанинова, расшифровка Алия Брей

Образование – это люди

Я выросла с мамой, бабушкой и дедушкой. Мама инженер, дедушка – заведующий аспирантурой, бабушка работала в методкабинете, то есть у меня наследственный интерес к образованию. И я продукт альтернативного образования, потому что я училась во Львове, и в седьмом классе перешла в первый частный класс. Мы учились иначе, чем другие дети. У нас был совершенно сумасшедший классный руководитель — Эдик, Эзра Щибальский, он сейчас живет в Израиле, достаточно известен. Он ставил с нами спектакли, ходил в горы, мы занимались философией, психологией, читали Фрейда в седьмом классе, занимались пластикой, музыкой…

А ведь это был еще Советский Союз! А недавно я осознала, что последние два класса была на хоумскулинге, потому что я очень часто болела, редко ходила в школу – сдавать контрольные, часто пропускала и много сама занималась.

Continue Reading →

Найбільший біль. Чому українці не довіряють лікарям

Позитивні історії про лікарські подвиги губляться на тлі шушвалі, яка своєю некомпетентністю, безсовісністю і відсутністю етики руйнує довіру до професії

Лікарі образилися. Медіа їх показують м’ясниками. Жінки готові ризикувати життям і народжувати вдома, тільки щоб не отримувати свою дозу акушерського насильства від іменитих фахівців. Лікарі хочуть бачити іншу історію про себе: вони героїчно рятують життя, гроблять своє здоров’я, мало заробляють і вигоряють. Історію, в якій є повага і визнання. Але поваги немає, довіри немає, визнання теж немає. Є страх і презирство. Continue Reading →

«Життя для кожного закінчується однаково». Як пережити смерть близької людини та допомогти другу впоратися з цим

«Тримайся», «звернися до психолога», «ти сильна» — це ті фрази, які навряд допоможуть людині, яка щойно пережила найбільшу у своєму житті втрату. Говорити про смерть в Україні не прийнято, а тому люди переважно не знають, як реагувати на погані новини, а люди в горі звинувачують себе за те, що страждають не так, як заведено. Журналістка Заборони Альона Вишницька розповідає, чому кожен етап горювання має сенс і чому готуватися до смерті — це не страшно.

Мама Оксани Кузьменко померла в квітні, на очах у доньки, за пів року боротьби з раком. В лікарні Оксані віддали пакет з її речами й сказали ховати. В Україні тільки розпочався жорсткий карантин і Оксана мала оперативно вирішити, як забрати тіло, де знайти транспорт. На якому цвинтарі ховати? У якому одязі? Якого кольору має бути труна? Кому подзвонити й повідомити передусім?

За декілька років Оксана втратила майже всю родину. Continue Reading →