МИРО — ТВОРЧЕСТВО

АНАСТАСИЯ ЛЕУХИНА о реформе полиции и детской реанимации, образовании, человеческом достоинстве и других драйверах социальных изменений, реализовать которые на самом деле способен один конкретный человек.

Украина, Святогорск, август 2019 года, фестиваль «Освiтнiй експеримент»

Интервью берет Анна Турчанинова, расшифровка Алия Брей

Образование – это люди

Я выросла с мамой, бабушкой и дедушкой. Мама инженер, дедушка – заведующий аспирантурой, бабушка работала в методкабинете, то есть у меня наследственный интерес к образованию. И я продукт альтернативного образования, потому что я училась во Львове, и в седьмом классе перешла в первый частный класс. Мы учились иначе, чем другие дети. У нас был совершенно сумасшедший классный руководитель — Эдик, Эзра Щибальский, он сейчас живет в Израиле, достаточно известен. Он ставил с нами спектакли, ходил в горы, мы занимались философией, психологией, читали Фрейда в седьмом классе, занимались пластикой, музыкой…

А ведь это был еще Советский Союз! А недавно я осознала, что последние два класса была на хоумскулинге, потому что я очень часто болела, редко ходила в школу – сдавать контрольные, часто пропускала и много сама занималась.

Continue Reading →

Про правила відвідування пацієнтів в палатах інтенсивної терапії

Через пандемію COVID-19 відвідувачів до пацієнтів в лікарнях перестали пускати навіть із дотриманням усіх правил індивідуального захисту. Які права родичів пацієнтів, які потрапили до відділів інтенсивної терапії – дізнавались ведучі Антоніна Антоша та Олександр Єльцов.

Гостя студії – перша заступниця міністра МОЗ України Ірина Садов’як розповіла про правила перебування рідних біля пацієнтів в реанімації, зокрема про ситуацію з дітьми, і іх дотримання в медичних закладах. Також до розмови приєднались Анастасія Летухіна – голова ГО Горизонталі, співзасновниця руху «Пустіть в реанімацію» та Ярина Квітка, які поділились власним досвідом та своєю думкою з приводу цієї ситуації.

 

В умовах COVID-19. Про черги в лікарнях і «платні» кабінети

Багато лікарень дуже викривлено інтерпретували заходи безпеки у зв’язку з пандемією. Про всяк випадок вони вирішили все заборонити

Вони закрили доступ в реанімації, здорожчили, ускладнили або позбавили людей можливості отримати допомогу через проведення тестів на COVID-19 на вході, вони заборонили партнерські пологи. Але вони не подумали, що важливо насправді нарешті впорядкувати потік пацієнтів і навчитися управляти чергами. Перш за все, для безпеки людей — і своїх (персоналу), і чужих (пацієнтів).

Ранок понеділка. Чернігівський обласний онкодиспансер. Вся дорога запаркована машинами. Перед входом в поліклініку велика черга. На вулиці +30 °С, в країні карантин. А перед онкодиспансером черга хворих людей. Дистанціъ практично ніхто не дотримується — страшно, а раптом хтось уклиниться. Continue Reading →

«Важливо планувати життя, а не хворобу» — Анастасія Леухіна видала книжку про важкі діагнози

«Коли людині ставлять важкий діагноз, суспільство починає взаємодіяти з діагнозом, а не з людиною. Лікарі починають боротися з діагнозом, сім’я — страждати через діагноз. Але ми при цьому забуваємо про людину, яка може жити ще досить довго», — говорить викладачка Київської школи економіки Анастасія Леухіна. Нещодавно вийшла друком її «Зовсім не страшна книга про життя, смерть і все, що поміж ними». Вона стала першою в Україні роботою, яка розповідає про всі сторони життя з важкою або невиліковною хворобою. Книжка поєднує поради психологів і лікарів з історіями людей, які пройшли через це. Про неї Анастасія Леухіна розповіла в інтерв’ю Gazeta.ua.

Як і чому почала створюватися ця книга?

Я прожила кілька важких історій у своєму житті. У мене помер старший син, коли йому було 3 дні, за дверима закритої реанімації. Потім мені довелося поховати дідуся. Потім захворіла і померла бабуся. Потім мама захворіла на рак, і ми вже 14 років живемо у форматі паліативного догляду.

Коли ми почали цей шлях з бабусею, я зрозуміла, що є багато корисних і доволі простих речей, які можна зробити, для того, щоб покращити якість життя пацієнта. Це знання майже не доступне, про нього ніхто не розповідає, лікарі взагалі не хочуть нічого робити. У нас відсутня система паліативної допомоги. І я тоді подумала, що було б добре, якби я зібрала ці знання в одному місці. Достатньо часто після того, як я чула, що в когось діагностували якусь складну хворобу, я думала, що було б добре, якби я могла їм дати почитати те, про що ми дізналися. Я 6 років думала, що це треба зробити. І лише наприкінці 6-го року після того, як бабуся пішла, я написала цю книжку.

Continue Reading →

«Зовсім не страшна книга…». В Ужгороді представили видання про паліативну допомогу

Видання «Зовсім не страшна книга про життя, смерть та все, що поміж ними» — книга про життя після поганих новин із лікарні, про невиліковні або пожиттєві діагнози, коли хворому та його близьким потрібна підтримка. Про те, як жити з цим – до останньої миті гідно, без страждань та в любові. Книгу презентували в Ужгороді, авторка Анастасія Леухіна передала ужгородській мобільній бригаді паліативної допомоги та центру первинної медико-санітарної допомоги 20 примірників видання. Про історію створення і не тільки спілкуємося у «ТОП-темі» в студії Ужінформ із авторкою книги, засновницею ГО «Горизонталі» та проекту Освітній експеримент Анастасією Леухіною. 

Уривок книги можна подивитись тут 

Замовити книги собі чи оплатити благодійні примірники можна тут

Зовсім нестрашна книжка: як жити після того коли поставили смертельний діагноз

Зовсім нестрашна книжка. Як жити після того коли вам або вашій рідній людині поставили смертельний діагноз. Як спілкуватися з хворими, що їм не варто казати, і про що не можна мовчати. Куди звертатися, щоби зорганізувати догляд удома, якщо лишається тільки знеболення. 60 реальних історій і поради від психологів.

 

Что делать, когда у близкого человека тяжелая болезнь | Вікна-Новини

Как быть, когда у близкого человека тяжелая болезнь? Рассказать о диагнозе или скрыть? Все мы когда-то переживали потери или трудные ситуации, и правильно ли вели себя? Советы подготовила общественная деятельница Анастасия Леухина, которая некогда похоронила нескольких близких, а сейчас заботится о маме с диагнозом. Ее «Совсем не страшная книга» о том, к чему стоит быть готовым.

«Зовсім не страшна книга»: вийшла друком збірка історій життів людей після поганих новин у лікарнях

Її авторка — Анастасія Леухіна. Вона пережила кілька смертей своїх рідних через недуги. Через це і вирішила написати таку книгу. В ній авторка описала понад півсотні історій людей, які отримали смертельні діагнози. Зокрема, онкологія і ВІЛ/СНІД. Каже, книга покликана допомогти усвідомити, що ці діагнози не вирок.